Романтика йшла далі по феншую:
Вкрав, випив, з’їв і знову сів в тюрму.
Не кажуть люди, що мав вдачу злую.
Ба, доля так встелилася йому.
Тверезий поки – золота людина .
А вип’є – зразу подвиги зовуть .
Йому повірити була причина,
Що хоче все змінити і забуть.
Наймався до бабусь дрова колоти.
Не так, як всі тутешні працював.
Раз-два, і переходить в іншу хату.
Ніщо не сповіщало про провал.
Тут вималювалась нова проблема.
Дружину підбирати собі став.
Дзвонили по об’яві безупинно .
Вже більше розмовляв аніж рубав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871337
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2020
автор: Пісаренчиха