З ранку туман своїх марень стерти,
І розрізнити весни деталі.
Вийти на вулицю – ще не вмерти,
Але хто знає, що буде далі?
Там віє вітер, як пес обдертий,
І перекриті маршрути дальні.
Ти не настільки з просоння впертий,
Щоб залишити осердя спальні.
І не такий вже шукач запеклий
Поглядів, ніжного рукостискання.
Ковдра картата, і спогад теплий
Є, щоб зустріти цей день востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871395
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2020
автор: Стах Розсоха