Коли тіло не́слух,– сон,
Де кожна вена може чути
Балакучий гомін зон
З перемоткою на груди.
Оманом очі заверне́
Тяму́щий в маривах свободи,
На ранок зіркою зійде́
І знову як би не знайомі.
У снах малюємо себе,
У світлі знищуємо зно́ву.
Страх просто подумки живе,
Так просто, я пови́нна знову.
Як незнайомець ти пішов,
Забравши частку божевілля.
Малюю сон і бачу сон,–
Рожевим пензликом безсилля.
09.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871515
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2020
автор: kvakerok