Вставало сонце. Крізь дерева
Здіймався вверх холодний диск.
Ще мить і скине це парео,
Засліпить очі сяйва блиск.
Промінням своїм обласкає,
Та може навіть спопелить.
Кохання теж цю здатність має
І до ненависті лиш мить.
Тож подивитись сонцю в вічі
Можливо в певну пору дня.
А у зеніті, це вже відчай,
А відчай, це вже западня.
Тож вгамувати треба душу,
Впорядкувати всі думки,
А біль, який у серці ношу,
Полегшить тільки час, роки…
12. 04. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871700
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2020
автор: Мирослав Вересюк