"Верба б"є, не я б"ю,
через тиждень - Великдень,
недалечко червоне яєчко!"
Так нас мама будила,
і легенько гілкою вербовою била...
З братом швидко ми вставали,
на подвір"я вибігали,
бігали і гралися,
весело сміялися...
Спішили до річеньки,
до тії вербиченьки,
що з нею зростали ми,
і її вітали ми...
Нам тоді здавалося,
що верба всміхалася,
знала все наше буття
в нас вірила й майбуття
Це було після війни,
сорок п"ятої весни,
хоч зазнали ми біди,
та росли, ніби з води...
Хоч давно минув той час,
та біда й сьогодні в нас,
корновірс - теж біда,
та, на жаль, і не одна...
Ніби й лагідна весна,
корновірус і війна,
ще й неправда процвітає,
і кінця цьому немає...
Люди ми, звичайно, зрячі,
та до всього й не ледачі...
Вірус цей переживем,
себе й край свій збережем...
З Неділею Вербною
хочу всіх вітати,
з сонячною дниною,
Великдень стрічати...
"Верба б"є, не я б"ю,-
усім кажу щиро,-
будьте у Великдень,-
і завжди щасливі!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871749
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 12.04.2020
автор: геометрія