Давно я не сідала за рояль
Й не чула ніжних звуків ця кімната.
І ось звучить улюблена соната,
В якій моя тривога і печаль.
Холодні пальці згадують мотив,
Аплікатуру музики зізнання,
о скільки літ мінорного мовчання
не забувався мрій речитатив.
Усе здається дивним напівсном,
Ці ноти, що по пам'яті зіграла,
І цей рояль, котрий ще не продала,
І разом з ним - старенький метроном.
Бо що мені з отриманих банкнот?
Не проміняю музику на тишу,
Час - антиквар, і я собі залишу
Рояль і метроном і збірник нот...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871812
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2020
автор: Аліна Олійник