Ступаю килимом із моху
у суму непроглядну ніч
немовби вирвався із льоху
ілюзій мерхотіння свіч.
Бреду тенетами обману
по кризі світлих почуттів
в 3D-химерності оману,
до ірреальності в житті.
Та крига під ногами тане,
поволі кришиться, тріщить
і смак еротики обману
скуштую скоро, вже за мить…
Іду із вечора до рання,
за кроком свій карбую крок –
несу ілюзії кохання
в омегу місива зірок…
13.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871848
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2020
автор: Олександр Мачула