До першої зірки рукою подати.
Вона надто близько, як завше…
О, небо!
О, зорі!
Дощем благодаті
душі наливається чаша...
Кружляю із вітром,
заплющивши очі,
вростаю у землю травою.
А мрії-пилинки уяву лоскочуть -
помножують казку удвоє...
О, магіє дивна!
Майнуло -
а раптом,
ти думав про мене так само,
коли розпускались весни аромати
у квітах пахучих над нами...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2020
автор: Ірина Білінська