Ой ви ноги,
ще несе́те, ноги
І букетик, цей ось польовий...
Йшов життям,
степами – стрінув Бога,
Усміхнувся: "– Світло людям лий!"
Так спокійно,
мов би знались здавна,
Лиш в мені осяялась душа
І на серці
радісно і славно...
...Враз розтанув в синіх небесах...
А букетик,
що зібрав полями,
Символ мій життя земних доріг...
Сумнів до пори –
Бог завше з нами;
Прийде мить переступить поріг...
14.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871962
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Променистий менестрель