Торкнулась думки подихом імпреза.
У серці розпогодилось: весна.
Чому ж спокою не дає береза,
Її відрада нинішня смутна?
Заплетені косиці у дрібушки,
Прокинулась в бруньках жага життя…
Чому ж на окоренку шерхлі смужки
У мене викликають співчуття?
По ко́му носить увесь вік плерези
(Знов невеселі хлинули думки
Й пригнічують розсудливість, тверезість) —
Невже сліди байдужої руки
Отої, що живе кромсає лезом,
Віддавшись ненаситності у бран?..
Стоїть вся забинтована береза,
І крапле сік у дзбан із її ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872041
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Valentyna_S