Мене у серце назавжди прийми,
Обравши лиш одну з цілого світу.
Ніколи не наситимося ми
Енергією чорного нефриту.
І найп'янкішу пристрасті росу
Смакуй, торкнувшись лагідно вустами.
Всі відчуття до неба піднесу.
Я так тебе жадаю, мій Адаме!
Мене, мов книгу, вперше розгорни,
І закохайся з першої сторінки,
Мелодією кожної струни
Нас огортають сутінки-відтінки.
Всередині невидимий магніт,
І скільки б ще не замикались двері,
Тебе притягне знову мій нефрит,
І затишок,
і дух священної вечері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872054
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Анастасия Яковлева