Коли словам у серці тісно,
Ти їх на волю відпусти.
Скажи, що маєш, як не пізно.
А запізнився - промовчи.
Якщо допомогти не в силі,
Тоді цього не обіцяй.
А можеш – не розкачуй хвилі
І руку помічі подай.
Не стверджуй те, чого не знаєш.
Не сій поміж людьми печаль,
Бо бумеранг назад спіймаєш:
Життя - воно ще та спіраль!...
Цінуй того, хто завжди поряд.
Хто радість й біль твій розділя.
І може, різний зовсім погляд
На щось у вас. -Добро зціля!
Не забувай свого коріння!
Цю пам'ять дітям передай.
Яке посієш в них насіння,
Такий достигне урожай.
Умій, мій друже, пробачати
І визнавати помилки.
Роки гортають дні і дати,
І можуть змінювать думки.
Не заздри щастю ти чужому.
Не зловтішайся із біди.
Не зич поганого нікому -
І будеш сам щасливим ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872122
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2020
автор: Наталка Долинська