То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його згина радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень неповторних прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть й сили вишні,
Він заклинання вічне: « Я люблю!» -
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872165
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2020
автор: Зелений Клин