Я посаджу тополю в полі,
Щоб і розкішна, і струнка,
Не знала щоб людського болю,
Не стала щоб крихка, слабка.
Я посаджу тополю в полі,
Щоби була, як оберіг,
Росла завжди щоби на волі
Нас виглядала із доріг.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб маяком для всіх була,
Блукав хто у життєвім морі,
Вертав до рідного села.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб вітер бавила й грозу,
А її віти, в листі й голі,
Спиняли батьківську сльозу.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб стала пам’яттю для тих,
Хто йшов назустріч власній долі,
В далекі вилітав світи.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб чарувала диво-світ,
Де діти б не жили в неволі –
Таким є отчий заповіт!
8.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872177
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2020
автор: Ганна Верес