Чомусь життя завжди строкате,
І ми з усім не завжди «за».
Не поспішає висихати
Бентежна батьківська сльоза.
Тож сиву нахили голівку,
До серця ніжно пригорни,
Й запахне глиною долівка
І теплі з печі деруни,
Й гарячі мамині долоні
(Від них таке завжди тепло).
Душа твоя не захолоне,
Бо з молоком добро текло.
Не жалять хай чужі достатки,
Бо важливіші думи ці:
Щоб тільки світ був у порядку
І літом пахли чебреці.
Життя завжди чомусь строкате,
І ми з усім не завжди «за»,
Хоч діти добрі, й не пихаті,
Бентежить батьківська сльоза…
22.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2020
автор: Ганна Верес