Ми будемо жити, водити малечу у сад
i квiтам радiти, що в сонячних днях розквiтають.
А вулицi мiста позвуть на дзвiнкий променад,
i ми пригдаємо, як це насправдi буває.
Природа нас прийме у коло зелених обiйм,
вiдновляться знов пiкнiки та гуляння у парку,
життя закружляє людей у танку веремiй,
i друзi пiднiмуть за зустрiч шампанського чарку.
Не буде томити серця нi журба, нi вина,
ми знову згадаємо справи свої немудрящi.
Колись все це буде. А зараз в нас думка одна:
як вижити нам, бо не вiриться людям у краще.
Не буде надалi нi легше, нi краще в життi,
тож кожному дню треба зараз навчитись радiти.
Нехай ми сьогоднi у розпачi, на самотi,
весна шле сигнали у серце: ми будемо жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872181
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2020
автор: Денисова Елена