Весна, весна...І сонце, і скорбота...
Коронавірус радість в нас украв...
Закриті вікна, двері і ворота,
І настрій у людей вже підупав...
Читання книг і Інтернет, й дрімота,
І всі новини лиш про вірус все ж...
Кудись сходить і працювать охота,
Набридла бездіяльність до безмеж...
Ніби й життя існує поза нами,
І тінь від нього розпростерлась ниць...
Весна іде полями і лісами,
І майже вже не чутно співів птиць...
Нестерпно довго дні ідуть за днями,
І спокій у глибоку ніч упав...
Іде весна заквітчана квітками,
Людей же карантин в полон узяв...
І смуток, й жаль нам додають події,
Невтішний цього вірусу прогноз...
Втрачать не можна віри і надії,
Вірус відійде, як весняний дощ...
З часом мине неспокій і скорбота,
(Таке бувало в світі вже не раз)...
Відкриєм двері, вікна і ворота,
Біда мине і буде все гаразд...
Ще засія над нами ясне сонце,
Будемо жить ми краще, ніж жили...
Відкриєм душі, як в теплі віконце,
Станем обачніші й дружніші, ніж були...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872195
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.04.2020
автор: геометрія