[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eYeq26JSo4I[/youtube]
Колись, можливо, цьому я й повірю,
Та тільки повагаюсь й промовчу.
І думати навчуся все ж повільно:
Пробачить, не пробачить втікачу.
Давно пішов ти, зачинивши двері,
Що скрипнули, неначе по душі.
Це ще одна з знайомих мені серій,
Що крутиться в життєвій метушні.
Цей ранок в непогоді народився,
Із злістю вітер рвав мої думки:
Ти так спішив, та у дорозі збився,
Тому ішов не місяці - роки.
З тих пір пройшло дощів уже немало,
І обміліла річка не одна...
Ти добре знав, як я тебе чекала,
Та замала цьому була ціна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872249
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: Н-А-Д-І-Я