А СЕРЦЕ - НЕСТРИМНА РІКА

За  тисячу  кілометрів,  втекла  за  дев'ять  земель,
Досхочý  розчиняла  усмішку  в  поглядах  інших.
Душа  була  схожа  на  вигляд  степів  і  пустель,
А  потім  потопала  на  дно  ріки  –  твоїм  віршем.

На  тисячу  замків  зачиняла  від  тебе  двері,
По-новому  прагнула  жити  в  іншому  світі.
Намалювала  майбутнє  фарбами  на  папері,
Й  не  було  тебе  ні  в  крапельці,  ані  в  суцвітті.

Витирала  із  пам'яті  радість,  біль  і  розлуку,
Ховалась  чимдуж,  як  безсила  лань  від  погоні.
Яка  ж  то  любов,  що  приносить  і  сльози,  і  муку,  -
Як  в  тихім  мовчанні  зірки  на  небесному  лоні.

Яка  ж  то  любов,  що  мене  до  кісток  обпікає
І  спрага-живиця  така  терпентинно-гірка...
Мені  б  народитися  там,  де  тебе  вже  немає.
Змагаюся  з  серцем,  а  серце  -  нестримна  ріка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872311
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА