А серце, то шепоче... То кричить...
То тихо плаче, то ніжно всміхається,
А інколи буває, що мовчить...
І ніжно струн душі людей торкається.
Радіє серце доброті людській,
Радіє дотику найближчої людини,
Радіє теплій посмішці,ясній,
Радіє, коли чує сміх дитини.
Буває часом серденько мовчить,
Та не тому, що нічого сказати,
Воно від болю полум'ям горить,
Та, як завжди, готове пробачати.
Образу, злість повикидаймо з серця,
А ще - ворожість, ненависть і страх,
Хай для любові місце в нім знайдеться,
Бо істинна любов не на словах.
Теплом і ніжністю наповнимо серця,
Нехай добро стократ усім вернеться!
За все ми Богу дякуймо щодня!
Усе погане швидше хай минеться!
А серце, то шепоче... То кричить...
Частіше ми до нього прислухаймося.
Щасливою хай буде кожна мить.
До Бога щиро серцем навертаймося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872337
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: Любов Граб