«Аве Марія» Франца Шуберта

         В  поисках  автора.  «Аве  Мария»  Франца  Шуберта  (Третья  песнь  Эллен)
Предыдущая  часть  -  «Аве  Мария»  Каччини  —  Вавилова
 Ва­ри­ант  «Аве  Ма­рия»  Фран­ца  Шу­бер­та,  на­вер­ное  один  из  са­мых  из­ве­ст­ных  и  по­пу­ляр­ных,  при  этом  ок­ру­жен­ный  сразу  несколькими  ми­с­ти­фи­ка­ци­я­ми:
   Фран­ц  Шу­бер­т.  Литография  Йозефа  Крихубера
На­чать  хо­тя  бы  с  то­го,  что  сло­жи­лась  тра­ди­ция  не­пре­мен­но  вклю­чать  «Аве  Ма­рия»  Шу­бер­та  в  Ро­ж­де­ст­вен­ские  ве­че­ра,  хо­тя  по  со­дер­жа­нию  она  от­но­сит­ся  к  Бла­го­ве­ще­нию.  «Ave  Maria»  в  пе­ре­во­де  с  ла­тин­ско­го  —  ра­дуй­ся,  Ма­рия.  С  та­ки­ми  сло­ва­ми  ар­хан­гел  Гав­ри­ил  об­ра­тил­ся  к  Пре­свя­той  Де­ве,  имея  в  ви­ду  бу­ду­щее  ро­ж­де­ние  от  нее  Ии­су­са.  Далее,  ес­ли  при­гля­деть­ся,  то  ка­но­ни­че­с­кий  вид  «Ave  Maria»,  ка­то­ли­че­с­кая  мо­лит­ва  к  Бо­го­ро­ди­це,  стран­ным  об­ра­зом  из­ме­нен.  Вот  ори­ги­наль­ный  текст  мо­лит­вы:
   «Áve,  María,  grátia  pléna;  Dóminus  técum:  benedícta  tu  in  muliéribus,  et  benedíctus  frúctus  véntris  túi,  Iésus.
Sáncta  María,  Máter  Déi,  óra  pro  nóbis  peccatóribus,  nunc  et  in  hóra  mórtis  nóstrae.  Ámen.»
 А  вот  ее  песенный  вариант:

«Ave  Maria
Gratia  plena
Maria,  gratia  plena
Maria,  gratia  plena
Ave,  ave  dominus
Dominus  tecum

Benedicta  tu  in  mulieribus
Et  benedictus
Et  benedictus  fructus  ventris
Ventris  tui  Jesus

Ave  Maria
Ave  Maria  Mater  Dei
Ora  pro  nobis  peccatoribus
Ora  pro  nobis
Ora,  ora  pro  nobis  peccatoribus

Nunc  et  in  hora  mortis
Et  in  hora  mortis,  mortis  nostrae
Et  in  hora  mortis  nostrae
Ave  Maria»
 От­че­го  так  про­изош­ло?  Де­ло  в  том,  что  Шу­берт  пи­сал  му­зы­ку  на  со­вер­шен­но  дру­гой  текст.  Но  обо  всем  по  по­ряд­ку.
 В  1825  Шу­берт  по­з­на­ко­мил­ся  с  по­э­ма­ми  шот­ланд­ско­го  по­э­та  Валь­те­ра  Скот­та  в  не­мец­ких  пе­ре­во­дах.  По­сколь­ку  Скотт  был  очень  по­пу­ляр­ным  по­э­том  и  ро­ма­ни­стом,  Шу­берт  ре­шил  на­пи­сать  на  ос­но­ве  его  поэмы  пе­с­ни  и  из­дать  их  сра­зу  на  двух  язы­ках:  ан­г­лий­ском  и  не­мец­ком,  ведь  в  та­ком  ва­ри­ан­те  на  бу­ду­щую  по­пу­ляр­ность  пе­сен  ком­по­зи­то­ра  бу­дет  ра­бо­тать  еще  и  ав­то­ри­тет  Валь­тера  Скот­та.  Для  этого  Шу­берт  от­би­ра­ет  семь  из  три­на­д­ца­ти  пе­сен,  вхо­дя­щих  в  по­э­му  "Де­ва  озе­ра"  Валь­те­ра  Скот­та,  опуб­ли­ко­ва­ную  в  Ав­ст­рии  еще  в  1810  го­ду.  При­ме­ча­тель­но,  что  в  свое  вре­мя  на  эту  по­э­му  об­ра­тил  вни­ма­ние  и  Рос­си­ни,  на­пи­савщий  в  1819  го­ду  од­но­имен­ную  опе­ру:
   La  donna  del  lago  -  Gioachino  Rossini  -  1992  (  Milan  )
Но  вренемся  к  истории  Шуберта.  Тек­стом,  ко­то­рый  Шу­берт  по­ло­жил  на  му­зы­ку  в  "Ave  Maria",  был  сво­бод­ный  пе­ре­вод  с  ан­г­лий­ско­го  на  не­мец­кий  треть­ей  пе­с­ни  Эл­лен  из  по­э­мы  Валь­те­ра  Скот­та  "Де­ва  озе­ра".  В  рус­ском  пе­ре­во­де  на­ча­ло  тек­ста  вы­гля­дело  так

«Ave  Maria!  Пред  Тобой
Чело  с  молитвой  преклоняю...
К  Тебе,  заступнице  святой,
С  утёса  мрачного  взываю...
Людской  гонимые  враждою,
Мы  здесь  приют  себе  нашли...
О,  тронься  скорбною  мольбою
И  мирный  сон  нам  ниспошли!»
   Так  мо­лит­ся  Божь­ей  Ма­те­ри  дочь  ок­ле­ве­тан­но­го  ры­ца­ря,  ко­то­рый  вме­сте  со  ста­рым  вер­ным  бар­дом  вы­ну­ж­ден  скры­вать­ся  от  ко­ро­ля  в  глу­хих,  поч­ти  не­про­лаз­ных  ме­с­тах  гор­ной  Шот­лан­ди.  Ну  а  даль­ше  на­ча­лись  сло­ж­но­сти.  Из-за  то­го,  что  не­мец­кий  пе­ре­вод  был  сде­лан  «сво­бод­ным»,  то  по  ме­т­ри­кам  он  не  все­гда  сов­па­дал  с  ан­г­лий­ским.  Му­зы­ка  бы­ла  на­пи­са­на  под  не­мец­кий  ва­ри­ант,  и  ан­г­лий­ский  на  нее  не  ло­жил­ся.  Де­ло  дош­ло  до  то­го,  что  ан­г­ло­го­во­ря­щим  из­да­те­лям  при­шлось  де­лать  об­рат­ный  пе­ре­вод  с  не­мец­ко­го,  так  чтобы  текст  зву­чал  ор­га­ни­ч­но.
 План  Шу­бер­та,  ка­сав­ший­ся  пуб­ли­ка­ции  этих  пе­сен  на  двух  язы­ках  —  не­мец­ком  и  ан­г­лий­ском  ис­по­л­нил­ся  лишь  ча­с­ти­ч­но.  С  од­ной  сто­ро­ны,  пес­ни  на  сти­хи  Валь­те­ра  Скот­та  не  при­не­с­ли  Шу­бер­ту  ни  го­но­ра­ров,  ни  при­гла­ше­ний  из-за  гра­ни­цы,  а  с  дру­гой  —  бла­го­доря  ему  бы­ла  создана  «Ave  Maria».
Хо­тя  всем  из­ве­ст­ным  и  зна­ме­ни­тым  стал  ва­ри­ант  на  сло­ва  ка­то­ли­че­с­кой  мо­лит­вы  «Ave  Maria»,  а  не  тот,  что  за­ду­мы­вал  ав­тор.
 По  ле­ген­де  «ав­то­ром»  тек­ста  и  пер­вым  ис­по­л­ни­те­лем  став­ше­го  по­пу­ляр­ным  ва­ри­ан­та  ста­ла  по­кро­ви­тель­ни­ца  Шу­бер­та  гра­фи­ня  Со­фи  Га­б­ри­эль  фон  Вей­сен­вольф.  Бу­ду­чи  боль­шой  по­чи­та­тель­ни­цей  та­лан­та  ком­по­зи­то­ра  и  ис­по­л­ни­тель­ни­цей  его  про­из­ве­де­ний,  она  до­ба­ви­ла  не­об­хо­ди­мые  реф­ре­ны  и  спе­ла  под  му­зы­ку  Шу­бер­та  не  ори­ги­наль­ный  текст  Валь­те­ра  Скот­та,  а  мо­лит­ву  "Ave  Maria"  на  ла­тин­ском  язы­ке,  и  имен­но  этот  ва­ри­ант  зна­ем  мы.
 "Ave  Maria"  сни­ска­ла  та­кую  по­пу­ляр­ность,  что  со­пер­ни­чать  с  ней  не  мог­ла  уже  ни  од­на  дру­гая  его  пе­с­ня.  По­с­ле  пуб­ли­ка­ции  она  бы­ла  ис­по­л­не­на  в  хра­ме,  и  зна­ме­ни­тая  дра­ма­ти­че­с­кая  ар­ти­ст­ка  То­ни  Адам­бер­гер:
     Петь  ко­то­рую  учил  сам  Бет­хо­вен,  рас­ска­зы­ва­ла  об  этом  со­бы­тии  так:
"В  цер­к­ви  бы­ло  со­в­сем  тем­но.  Кру­гом  сто­я­ла  глу­бо­кая  ти­ши­на.  Слыш­но  бы­ло  да­же  ды­ха­ние.  Ох­ва­чен­ная  тре­пе­том  и  ду­хов­ным  во­л­не­ни­ем,  я  спе­ла  эту  чу­де­с­ную  пе­с­ню  луч­ше,  чем  ко­г­да-ли­бо  пре­ж­де,  и  про­чув­ст­во­ван­нее,  чем  пе­ла  ее  по­том.  Я  ска­за­ла  –  пе­с­ню?  Гимн,  ле­та­нию,  мо­лит­ву  в  зву­ках,  не  пре­взой­ден­ную  ни­кем  и  ни­ко­г­да!  Я  бы­ла  на­столь­ко  по­тря­се­на,  что  сле­зы  по­ка­ти­лись  по  мо­им  ще­кам,  и  у  ме­ня  пе­ре­хва­ти­ло  ды­ха­ние".
   Та­кая  вот  ро­ман­ти­че­с­кая  ис­то­рия.
«Ave  Maria»  Шуберта  в  разных  вариантах  исполнения
Никола  Бенедетти  (Nicola  Benedetti)
         Никола  Бенедетти  —  ан­г­лий­ская  скри­па­ч­ка  италь­ян­ско­го  про­ис­хо­ж­де­ния,  один  из  наи­бо­лее  яр­ких,  при­знан­ных  и  вос­тре­бо­ван­ных  му­зы­кан­тов  на­ча­ла  XXI  ве­ка.  На­ча­ла  учить­ся  скри­пи­ч­но­му  ис­кус­ст­ву  с  че­ты­рех  лет.  В  1997  по­сту­пи­ла  в  Шко­лу  Ие­гу­ди  Ме­ну­хи­на  в  Сур­рее.  Вы­сту­па­ла  на  ме­мо­ри­аль­ном  кон­цер­те  в  честь  Ме­ну­хи­на  в  Ве­ст­мин­стер­ском  аб­бат­ст­ве.  В  1999  иг­ра­ла  в  Хо­ли­руд­ха­ус  с  На­ци­о­наль­ным  юно­ше­ским  ор­ке­ст­ром  Шот­лан­дии.  За­тем  вы­сту­па­ла  с  Ко­ро­лев­ским  фи­лар­мо­ни­че­с­ким  ор­ке­ст­ром  Ве­ли­ко­бри­та­нии  и  дру­ги­ми  из­ве­ст­ны­ми  ор­ке­ст­ра­ми  Ве­ли­ко­бри­та­нии  и  Шот­лан­дии.  С  2002  бра­ла  ча­ст­ные  уро­ки  у  Ма­чея  Ра­ков­ско­го.  В  2004  вы­иг­ра­ла  кон­курс  Би-би-си  как  луч­ший  юный  му­зы­кант  го­да,  ис­по­л­нив  пер­вый  скри­пи­ч­ный  кон­церт  Ши­ма­нов­ско­го  (в  2005  за­пи­са­ла  его  вме­сте  с  про­из­ве­де­ни­я­ми  Шос­со­на,  Сен-Сан­са,  Брам­са,  Масс­не  и  Та­ве­не­ра  как  свой  де­бют­ный  аль­бом  в  Deutsche  Grammophon  c  Лон­дон­ским  сим­фо­ни­че­с­ким  ор­ке­ст­ром  под  уп­ра­в­ле­ни­ем  Дэ­ни­е­ла  Хар­дин­га).  В  даль­ней­шем  иг­ра­ла  с  круп­ней­ши­ми  ор­ке­ст­ра­ми  Ве­ли­ко­бри­та­нии,  вклю­чая  Ака­де­мию  Св.  Мар­ти­на  в  по­лях  (Academy  of  St.  Martin  in  the  Fields),  за­пи­са­в  с  этим  ор­ке­ст­ром  свой  вто­рой  аль­бом  в  2006.  В  2005  де­бю­ти­ро­ва­ла  в  США.  Инструментальный  вариант  «Аве  Мария»  Франца  Шуберта:  Nicola  Benedetti.  «Ave  Maria»
Нана  Мусхури  (Nana  Mouskouri)
         Гре­че­с­кая  пе­ви­ца.  Ро­ди­лась  13  ок­тя­б­ря  1934  в  Ха­нье.  Од­на  из  из­ве­ст­ней­ших  пе­виц  гре­че­с­ко­го  про­ис­хо­ж­де­ния,  до­бив­ших­ся  ме­ж­ду­на­род­но­го  при­зна­ния.  В  1994-99  го­дах  На­на  Му­с­ху­ри  бы­ла  де­пу­та­том  Ев­ро­пар­ла­мен­та  от  Гре­ции.  По­с­ле  то­го,  как  в  на­ча­ле  2010  го­да  Гре­ция  ока­за­лась  в  за­тя­ж­ном  кри­зи­се,  как  эко­но­ми­че­с­ком  (со­сто­я­ние  на  гра­ни  де­фол­та),  так  и  со­ци­аль­ном  (стра­ну  ох­ва­ти­ли  мас­штаб­ные  ак­ции  про­те­с­та  про­тив  сво­ра­чи­ва­ния  со­ци­аль­ных  про­грамм),  75-летняя  ар­ти­ст­ка  с  ми­ро­вым  име­нем  объ­я­ви­ла,  что  от­да­ет  го­су­дар­ст­ву  свою  пен­сию,  ко­то­рую  за­ра­бо­та­ла  как  де­пу­тат  Ев­ро­пар­ла­мен­та  (по  дан­ным  Би-би-си  речь  идет  об  еже­год­ной  сум­ме  в  25000  ев­ро).  В  пись­ме  Ми­ни­стер­ст­ву  фи­нан­сов  Гре­ции  На­на  Му­с­ху­ри  на­пи­са­ла,  что  счи­та­ет  та­кой  шаг  сво­им  дол­гом  Ро­ди­не,  ко­то­рая  по­па­ла  в  за­труд­ни­тель­ное  фи­нан­со­вое  по­ло­же­ние,  а  к  со­оте­че­ст­вен­ни­кам  пе­ви­ца  об­ра­ти­лась  с  при­зы­вом  ока­зать  по­силь­ную  по­мощь  го­су­дар­ст­ву.    «Nana  Mouskouri.  «Ave  Maria»
       Джо­шуа  Белл  (Joshua  Bell)      Джо­шуа  Белл  —  аме­ри­кан­ский  скри­пач.  Ла­у­ре­ат  пре­мии  Грэм­ми.  Уче­ник  Джо­зе­фа  Гин­голь­да.    Джозеф  Гингольд  —  американский  скрипач  и  педагог.
     Белл  от­ли­чал­ся  от  мно­гих  юных  му­зы­кан­тов  сво­ей  при­вер­жен­но­стью  к  обы­ч­но­му  для  де­тей  и  под­ро­ст­ков  об­ра­зу  жиз­ни  (из­ве­ст­но,  в  ча­ст­но­сти,  что  в  де­ся­ти­лет­нем  воз­рас­те  он  да­же  уча­ст­во­вал  в  дет­ском  чем­пи­о­на­те  США  по  тен­ни­су).  В  даль­ней­шем  Белл  так­же  со­че­тал  карь­е­ру  бле­стя­ще­го  ака­де­ми­че­с­ко­го  му­зы­кан­та  с  уча­сти­ем  в  раз­ли­ч­ных  те­ле­пе­ре­да­чах,  за­пи­сью  му­зы­ки  для  по­пу­ляр­ных  филь­мов.  В  ча­ст­но­сти,  имен­но  Белл  ис­по­л­нял  му­зы­ку  Джо­на  Ко­риль­я­но  для  са­ун­дт­ре­ка  к  филь­му  «Кра­с­ная  скрип­ка»  (Ко­риль­я­но  спе­ци­аль­но  бла­го­да­рил  Бел­ла  за  вдох­но­вен­ное  ис­по­л­не­ние  при  по­лу­че­нии  пре­мии  Ос­кар  за  луч­шую  ори­ги­наль­ную  му­зы­ку);  позд­нее  скрип­ка  Бел­ла  зву­ча­ла  в  са­ун­дт­ре­ке  к  филь­му  «Ан­ге­лы  и  де­мо­ны».
   Джон  Ко­риль­я­но  —  аме­ри­кан­ский  ком­по­зи­тор  и  му­зы­каль­ный  пе­да­гог
 В  рам­ках  склон­но­сти  Бел­ла  к  уча­стию  в  не  со­в­сем  обы­ч­ных  для  круп­но­го  ака­де­ми­че­с­ко­го  му­зы­кан­та  ак­ци­ях  мо­ж­но  рас­сма­т­ри­вать  и  экс­пе­ри­мент,  про­ведённый  с  его  уча­сти­ем  12  ян­ва­ря  2007  го­да  по  ини­ци­а­ти­ве  га­зе­ты  «Ва­шин­г­тон  пост»:  на  про­тя­же­нии  45  ми­нут  Белл  иг­рал  в  ве­с­ти­бю­ле  стан­ции  ме­т­ро  в  Ва­шин­г­то­не  под  ви­дом  обы­ч­но­го  ули­ч­но­го  му­зы­кан­та,  при  этом  он  за­ра­бо­тал  32,74  дол­ла­ра  —  из  ты­ся­чи  че­ло­век,  про­хо­див­ших  ми­мо,  лишь  один  уз­нал  его  в  ли­цо  и  лишь  на  пять  или  шесть  он  про­извёл  осо­бое  впе­чат­ле­ние,  имен­но  де­ти  ре­а­ги­ро­ва­ли  на  не­го,  но  их  ро­ди­те­ли  сил­ком  тя­ну­ли  —  "не­ко­г­да,  не­ко­г­да"  —  этот  экс­пе­ри­мент  был  от­ражён  в  раз­вёрнутом  очер­ке  из­ве­ст­но­го  жур­на­ли­ста  Джи­на  Вайн­гар­те­на,раз­мыш­ляв­ше­го  на  этом  при­ме­ре  о  при­ро­де  пре­кра­с­но­го  и  о  его  ме­с­те  в  жиз­ни  со­в­ре­мен­но­го  че­ло­ве­ка.
Джошуа  Белл  сыграл  в  метро  на  скрипке  Страдивари
       Соб­ст­вен­но  му­зы­каль­ные  до­с­ти­же­ния  Бел­ла  бы­ли  в  2007  г.  от­ме­че­ны  вы­с­шей  на­гра­дой  для  ака­де­ми­че­с­ких  ис­по­л­ни­те­лей  США  —  Пре­ми­ей  Эве­ри  Фи­ше­ра.  Джо­шуа  Белл  иг­ра­ет  на  скрип­ке  Gibson  ex-Huberman  ра­бо­ты  Ан­то­нио  Стра­ди­ва­ри  1713  го­да.
«Джошуа  Белл.  «Ave  Maria».
Такая  вот  история.
https://cultprosvet-mag.livejournal.com/6615.html
Перевела  на  украинский  язык          18.04.20        7.08

             У  пошуках  автора.  «Аве  Марія»  Франца  Шуберта  (Третя  пісня  Еллен)
Попередня  частина  -  «Аве  Марія»  Каччіні  Вавілова
 Варіант  «Аве  Марія»  Франца  Шуберта,  напевно  один  з  найбільш  відомих  і  популярних,  при  цьому  оточений  відразу  декількома  містифікаціями:
 Франц  Шуберт.  Літографія  Йозефа  Крихубера
Почати  хоча  б  з  того,  що  склалася  традиція  неодмінно  включати  «Аве  Марія»  Шуберта  у  Різдвяні  вечори,  хоча  за  змістом  вона  відноситься  до  Благовіщення.  «Ave  Maria»  у  перекладі  з  латинського  —  радуйся,  Маріє.  З  такими  словами  архангел  Гавриїл  звернувся  до  Пресвятої  Діви,  маючи  на  увазі  майбутнє  народження  від  неї  Ісуса.  Далі,  якщо  придивитися,  то  канонічний  вигляд  «Ave  Maria»,  католицька  молитва  до  Богородиці,  дивним  чином  змінений.  Ось  оригінальний  текст  молитви:
 «Áve,  María,  grátia  pléna;  Dóminus  técum:  benedícta  tu  in  muliéribus,  et  benedíctus  frúctus  véntris  túi,  Iésus.
Sáncta  María,  Máter  Déi,  óra  pro  nóbis  peccatóribus,  et  nunc  in  hóra  mórtis  nóstrae.  Ámen.»
 А  ось  її  пісенний  варіант:

«Ave  Maria
Gratia  plena
Maria,  gratia  plena
Maria,  gratia  plena
Ave,  ave  dominus
Dominus  tecum

Benedicta  tu  in  mulieribus
Et  benedictus
Et  benedictus  fructus  ventris
Ventris  tui  Jesus

Ave  Maria
Ave  Maria  Mater  Dei
Ora  pro  nobis  peccatoribus
Ora  pro  nobis
Ora,  ora  pro  nobis  peccatoribus

Nunc  et  in  hora  mortis
Et  in  hora  mortis,  mortis  nostrae
Et  in  hora  mortis  nostrae
Ave  Maria»
 Чому  так  сталося?  Справа  в  тому,  що  Шуберт  писав  музику  на  зовсім  інший  текст.  Але  про  все  по  порядку.
 У  1825  Шуберт  познайомився  з  поемами  шотландського  поета  Вальтера  Скотта  у  німецьких  перекладах.  Оскільки  Скотт  був  дуже  популярним  поетом  і  романістом,  Шуберт  вирішив  написати  на  основі  його  поеми  пісні  і  видати  їх  відразу  на  двох  мовах:  англійській  і  німецькій,  адже  в  такому  варіанті  на  майбутню  популярність  пісень  композитора  буде  працювати  ще  й  авторитет  Вальтера  Скотта.  Для  цього  Шуберт  відбирає  сім  з  тринадцяти  пісень,  що  входять  в  поему  "Діва  озера"  Вальтера  Скотта,  опубликованую  в  Австрії  ще  в  1810  році.  Примітно,  що  в  свій  час  на  цю  поему  звернув  увагу  і  Россіні,  написавщий  в  1819  році  однойменну  оперу:
 La  donna  del  lago  -  Gioachino  Rossini  -  1992  (  Milan  )
Але  вренемся  до  історії  Шуберта.  Текстом,  який  Шуберт  поклав  на  музику  "Ave  Maria",  був  вільний  переклад  з  англійської  на  німецьку  третьої  пісні  Еллен  з  поеми  Вальтера  Скотта  "Діва  озера".  У  російському  перекладі  початок  тексту  виглядало  так

«Ave  Maria!  Перед  Тобою
Чоло  з  молитвою  схиляю...
До  Тебе,  заступниці  святий,
З  кручі  похмурого  взиваю...
Людський  гнані  враждою,
Ми  тут  притулок  собі  знайшли...
О,  тронься  скорбною  благанням
І  мирний  сон  ниспошли  нам!»
 Так  молиться  Божої  Матері  дочка  обмовленого  лицаря,  який  разом  зі  старим  вірним  бардом  змушений  ховатися  від  короля  в  глухих,  майже  непролазних  місцях  гірської  Шотланди.  Ну  а  далі  почалися  складності.  З-за  того,  що  німецький  переклад  був  зроблений  «вільним»,  то  за  метрик  він  не  завжди  співпадав  з  англійською.  Музика  була  написана  під  німецький  варіант,  і  англійська  на  неї  не  лягав.  Справа  дійшла  до  того,  що  англомовним  видавцям  довелося  робити  зворотний  переклад  з  німецького,  так  щоб  текст  звучав  органічно.
 План  Шуберта,  стосувався  публікації  цих  пісень  на  двох  мовах  —  німецькою  і  англійською  виповнився  лише  частково.  З  одного  боку,  пісні  на  вірші  Вальтера  Скотта  не  принесли  Шуберту  ні  гонорарів,  ні  запрошень  з-за  кордону,  а  з  іншого  —  завдяки  йому  була  створена  «Ave  Maria».
Хоча  всім  відомим  і  знаменитим  став  варіант  на  слова  католицької  молитви  «Ave  Maria»,  а  не  той,  що  задумував  автор.
 За  легендою  «автором»  тексту  і  першим  виконавцем  став  популярним  варіанту  стала  покровителька  Шуберта  графиня  Софі  Габріель  фон  Вейсенвольф.  Будучи  великою  шанувальницею  таланту  композитора  і  виконавицею  його  творів,  вона  додала  необхідні  рефрени  і  заспівала  під  музику  Шуберта  не  оригінальний  текст  Вальтера  Скотта,  а  молитву  "Ave  Maria"  латинською  мовою,  і  саме  цей  варіант  ми  знаємо.
 "Ave  Maria"  здобула  таку  популярність,  що  змагатися  з  нею  не  могла  вже  жодна  інша  пісня.  Після  публікації  вона  була  виконана  в  храмі,  і  знаменита  драматична  артистка  Тоні  Адамбергер:
 Співати  яку  вчив  сам  Бетховен,  розповідала  про  цю  подію  так:
"У  церкви  було  зовсім  темно.  Кругом  стояла  глибока  тиша.  Чути  було  навіть  дихання.  Охоплений  трепетом  і  духовним  хвилюванням,  я  заспівала  цю  чудову  пісню  краще,  ніж  коли-небудь  раніше,  і  прочувствованнее,  що  співала  її  потім.  Я  сказала  –  пісню?  Гімн,  летанию,  молитву  у  звуках,  не  перевершену  ніким  і  ніколи!  Я  була  настільки  вражена,  що  сльози  покотилися  по  моїх  щоках,  і  в  мене  перехопило  подих".
 Ось  така  романтична  історія.
«Ave  Maria»  Шуберта  в  різних  варіантах  виконання
Нікола  Бенедетті  (Nicola  Benedetti)
 Нікола  Бенедетті  —  англійська  скрипалька  італійського  походження,  один  з  найбільш  яскравих,  визнаних  і  популярних  музикантів  початку  XXI  століття.  Почала  вчитися  скрипкового  мистецтва  з  чотирьох  років.  У  1997  поступила  в  Школу  Ієгуді  Менухіна  в  Сурреї.  Виступала  на  меморіальному  концерті  в  честь  Менухіна  у  Вестмінстерському  абатстві.  У  1999  грала  в  Холірудхаус  з  Національним  юнацьким  оркестром  Шотландії.  Потім  виступала  з  Королівським  філармонічним  оркестром  Великобританії  та  іншими  відомими  оркестрами  Великобританії  і  Шотландії.  З  2002  брала  приватні  уроки  у  Мачея  Раковського.  У  2004  виграла  конкурс  Бі-бі-сі  як  кращий  юний  музикант  року,  виконавши  перший  скрипковий  концерт  Шимановського  (у  2005  записала  його  разом  з  творами  Шоссона,  Сен-Санса,  Брамса,  Массне  і  Тавенера  як  свій  дебютний  альбом  у  Deutsche  Grammophon  c  Лондонським  симфонічним  оркестром  під  управлінням  Деніела  Хардінга).  Надалі  грала  з  найбільшими  оркестрами  Великобританії,  включаючи  Академію  Св.  Мартіна  в  полях  (Academy  of  St.  Martin  in  the  Fields),  записавши  з  цим  оркестром  свій  другий  альбом  2006.  У  2005  дебютувала  в  США.  Інструментальний  варіант  «Аве  Марія»  Франца  Шуберта:  Nicola  Benedetti.  «Ave  Maria»
Нана  Мусхури  (Nana  Mouskouri)
 Грецька  співачка.  Народилася  13  жовтня  1934  в  Ханьї.  Одна  з  найвідоміших  співачок  грецького  походження,  що  досягли  міжнародного  визнання.  В  1994-99  роках  Нана  Мусхури  була  депутатом  Європарламенту  від  Греції.  Після  того,  як  на  початку  2010  року  Греція  опинилася  в  затяжній  кризі,  як  економічному  (стан  на  межі  дефолту),  так  і  соціальному  (країну  охопили  масштабні  акції  протесту  проти  згортання  соціальних  програм),  75-річна  артистка  з  світовим  ім'ям  оголосила,  що  віддає  державі  свою  пенсію,  яку  заробила  як  депутат  Європарламенту  (за  даними  Бі-бі-сі  йдеться  про  щорічній  сумі  25000  євро).  У  листі  Міністерства  фінансів  Греції  Нана  Мусхури  написала,  що  вважає  такий  крок  своїм  боргом  Батьківщині,  яка  потрапила  в  скрутне  фінансове  становище,  а  до  співвітчизників  співачка  звернулася  з  закликом  надати  посильну  допомогу  державі.  «Nana  Mouskouri.  «Ave  Maria»
 Джошуа  Белл  (Joshua  Bell)  Джошуа  Белл  —  американський  скрипаль.  Лауреат  премії  Греммі.  Учень  Джозефа  Гингольда.  Джозеф  Гінгольд  —  американський  скрипаль  і  педагог.
 Белл  відрізнявся  від  багатьох  юних  музикантів  своєю  прихильністю  до  звичайного  для  дітей  і  підлітків  способу  життя  (відомо,  зокрема,  що  в  десятирічному  віці  він  навіть  брав  участь  у  дитячому  чемпіонаті  США  з  тенісу).  Надалі  Белл  також  поєднував  кар'єру  блискучого  академічного  музиканта  з  участю  в  різних  телепередачах,  записом  музики  для  популярних  фільмів.  Зокрема,  саме  Белл  виконував  музику  Джона  Корильяно  для  саундтрека  до  фільму  «Червона  скрипка»  (Корильяно  спеціально  дякував  Белла  за  натхненне  виконання  при  отриманні  премії  Оскар  за  кращу  оригінальну  музику);  пізніше  скрипка  Белла  звучала  в  саундтреці  до  фільму  «Ангели  і  демони».
 Джон  Корильяно  —  американський  композитор  і  музичний  педагог
 В  рамках  схильності  Белла  до  участі  в  не  зовсім  звичайних  для  великого  академічного  музиканта  акції  можна  розглядати  і  експеримент,  проведений  з  його  участю  12  січня  2007  року  з  ініціативи  газети  «Вашингтон  пост»:  протягом  45  хвилин  Белл  грав  у  вестибюлі  станції  метро  у  Вашингтоні  під  виглядом  звичайного  вуличного  музиканта,  при  цьому  він  заробив  32,74  долара  —  з  тисячі  осіб,  що  проходили  мимо,  лише  один  впізнав  його  в  обличчя  і  лише  на  п'ять  або  шість  він  справив  особливе  враження,  саме  діти  реагували  на  нього,  але  їхні  батьки  силоміць  тягнули  —  "колись,  колись"  —  цей  експеримент  був  відображений  у  розгорнутому  нарисі  відомого  журналіста  Джина  Вайнгартена,розмірковує  на  цьому  прикладі  про  природу  прекрасного  і  про  його  місце  в  житті  сучасної  людини.
 Джошуа  Белл  зіграв  в  метро  на  скрипці  Страдіварі
   Власне  музичні  досягнення  Белла  були  в  2007  р  відзначені  найвищою  нагородою  для  академічних  виконавців  США  -  Премією  Евері  Фішера.    Джошуа  Белл  грає  на  скрипці  Gibson  ex-Huberman  роботи  Антоніо  Страдіварі  1713  року.
 «Джошуа  Белл.    «Ave  Maria».
 Така  ось  історія.
Переклала  на  українську  мову  18.04.20  7.08

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872486
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2020
автор: Тома