Твоє мовчання, як палючий зорепад
І сліпо озираючись назад.
Без драматизму, не маскарад.
Не здатна я торкнутися твого серця.
Щоб ти нічого не відчув.
Я наче злодій?!
Останній солод твій, палких мелодій.
А може сонце?
-не грію я сповна.
Чи може вітер?!
Лоскочу кожне пасмо, в півтінні я одна…
Коли мене зустрів я пахла медом.
Липневим, сонячним, смачним.
Відверто, вкотре вся істина під пледом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872506
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2020
автор: Марина Василюк