Закружляв снігопод вже каштановий,
Його свічі яскраво горять,
Навіть вітер тепер не погасить їх,
Зміг тепло їхнє він відчувать.
У весняному буйному мареві
Серед зелені вогники ті
Забіліли пахучими чарами,
Ніби вперше їх бачиш в житті.
Ті біленькі каштанові кучері
Диво-травню на плечі лягли.
І захоплюєшся, і дивуєшся,
Скільки б ти не дивився на них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872714
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський