Чого журитись? Хмари розповзлися,
Втекли, мов миші в нірчасті рука́ва.
На ноги сонця промені звелися
І нумо бігать по будинках, травах.
Закаркали ворони біля хати.
Шпаки крильми забили по цимбалах.
Посипалися звуки, мов карати.
Запінилися в сонячних бокалах.
Всміхнулись квіти. Сад на небо глянув.
Вітрисько польку станцював на гіллі.
І сірий сум кудись у безвідь канув.
Бо довкіл рух такий, як на весіллі.
А кіт лежав, втягав у вуха звуки.
Коли затихли, став аплодувати.
Де й взявся вечір, витяг з торби лука,
Став чорні стріли навсібіч пускати.
20.04.15
На Фейсбуку був цей вірш, а тут його, як виявилось, немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)