Самотність - дикий, хижий звір,
І має брудні ноги,
Затопче ними нагло двір,
І стежить край дороги,
Чекає підло уночі,
Ламає з криком ребра,
Шукає пастку для душі,
Отруту вводить в вени.
Вона, мов рак, вона, мов цвіль,
Пускає метастази,
І ростить там пекельний біль,
Мов лезом ріжуть фрази,
Веде у тінь, ховає сміх,
Катує у полоні,
В думки пірнає чорний гріх,
А страх пече у лоні.
Тепер цей звір живе в мені,
І кігті свої точить,
Рятуй, прошу, знайди в юрбі,
Бо серце мироточить.
Почув...знайшов...забрав з пітьми,
У друзки трісла крига,
По квітах м'яко, любо йти,
Ожила метрва книга.
У ній - ошатні стрінки,
Зцілив криваві рани,
Ми мальви садимо у сні,
У день нас тішать барви.
У білий шовк все загорнув,
Поглянь, у нас є крила,
Корону з золота вдягнув,
У тобі моя сила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872854
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Galkka2