Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
вечоріє...
і смеркає...
нам
поки-що і цього вистачає.
У запасі є – слова... слова...
це не бісер...
і не діаманти...
у народу вистачає вати:
ватою забита голова;
обіцяє пряники Москва;
локшини на вуха...
та оскому...
І немає ради...
білий світ
не дарує прощення нікому
за гріхи Гоморри і Содому...
і покару маємо...
... – Co-vi-d.
Поки чумакуємо додому,
боїмося смерті.
Не святі...
Будемо й за це відповідати
і за те, що нами у житті
ще маніпулюють окупанти,
печеніги дикої орди,
юди –
бойова колона п’ята,
що із середини палить хату,
деморалізує Луган-Дон,
атакує з моря наші сіни...
По землі іде армагеддон
і не оминає України.
А дурко у бункері сидить...
малахольна нація куняє,
а воно...
...веде її до раю,
і радіє оборотень...
Мить –
і в уяві падає блакить.
Лиса мавпа
Feuer!
нажимає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872869
Рубрика: Сатира
дата надходження 21.04.2020
автор: I.Teрен