Ранком тихим осіннім
Там гуляє туман.
Різнотрав'я на сіно…
Гір, ярів там нема.
Плине річечки русло,
Понад нею – село.
І хоч хат там не густо,
Та було, ні, жило.
Учепилось корінням
Вікопомних дубів,
Верб крихких і тендітних,
Що схилились в журбі.
Щедрі яблуні й груші
Пригощають село,
Щоб добріш були душі.
І рясніло зело…
А на пагорбі, вище,
Рвуться в небо хрести –
То – сільське кладовище,
Хоче рік весь цвісти.
Рушники там і квіти.
Їх полощуть дощі.
І здається, що звідти
Чути голос душі:
«Будьте мудрими, люди,
Землю, працю любіть,
І село ваше буде
Жити в сонмі століть!»
03.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Ганна Верес