[i] Мій соколе! Моя душа – Ти!
Мій янголе! Моя ти воля!
Єдиний мій! З тобою я щаслива!
Ти Скарб мій! Ти – моя доля!
[/i]
Здіймала руки в небеса колись,
Просила я для себе щастя.
Молитви всі мої збулись —
В неділю я ходила до причастя.
Я грішна, не свята, та все ж…
Мені Святі дорогу показали.
Дорога та вся виткана з мереж--
Вона мені тебе подарувала.
Неділя…Вечір…я іду назустріч долі…
Усе тепло, що в серці бережу,
взяла з собою мимоволі,
Тобі його я потім покажу.
І ось…я тут..тебе я також відчуваю,
Моє сердечко б’ється вже не в ритм.
І ,здається,що до цього вже звикаю…
Відповідаю на твоє : « привіт..».
Поглянула в твої глибинні очі…
Думками тебе ніжно обняла..
Так…ти той, кого малюють мої ночі.
Але тобі про це я знати не дала.
Всі дні,в яких тебе я зустрічала,
Щасливою такою ніколи не була.
Про тебе ще нічого я не знала,
Та душа мене до тебе все вела.
І з кожним днем все більше я бажала,
Щоб ти в житті моєму поруч був.
Тобі частинками себе я віддавала,
Коли тепло моє ти на собі відчув…
Я вже твоя! А ти живеш для мене!
Та зустріч стала вибором обох.
Ти є для мене, а я вже є для тебе.
Тепер ми разом, тепер ми тільки вдвох!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873022
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2020
автор: forest_girl..