Волокна неба розірвались після засухи:
зміїне лезо блискавки залізло й виповзло,
залишивши красу, як на полотнах Ба́сукі,
поранило весь світ, поглинуло на мить добро і зло,
щоб потім виплюнути
щось одне.
Вологі вулиці заповнились дзижчанням вуликів,
та ноги досі відчували, що земля потріскана.
Центральна площа у калюжах, наче круглий ківш
з плітками-ліками й липкими відеонарізками,
що вирізають в мізках
озонові діри.
Поволі й сліпо дим з клітин нервових шириться,
та полум’я думок не згасло й тихо тріскає.
Допоки опіки від ляпасів ще жевріли на вилицях,
в прошивку міцно вгризлась сутність блискавки,
що вирізає в темряві
яскраві спалахи.
©Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873062
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2020
автор: Олена Галунець