НЕ ПОСПІШАЮ

НЕ  ПОСПІШАЮ
А  самотнє,  серденько  як  підбитий  птах
Вже  не  може  літати  високо  високо.
Будує,райдужні  мости  у  казкових  снах
І  крилом  ,обнімає  водограю  потоки.
Я  вже  не  поспішаю,у  мене  є  час
На  роздуми,помріяти  про  життя.
Як  відцвіте  весна  ,літо  для  нас
То  цінуємо,кожну  хвилинку  дня.
Ми,шукаємо  ліки  у  природи
Чекаємо,як  йдуть  проливні  дощі.
А  час  ,швидко  біжить  бистрі  води
Немає  ,коли  вже  жити  на  землі.
Роки  ,за  роками  летять  у  даль
І  осінь,  листя  пожовкле  зриває
В  осінньої  жінки  смуток  і  печаль
Бо  з  нею  немає  того  кого  кохає.
У  матінки  природи  я  благаю
Промінь  сонечка  тепла  на  землі.
Лебедину  пісню  з  небокраю
Що  дарує  ,ніжні  струни  чарівні.
Щоб  зодягнутись,у  радісну  мить
Вдихнути,у  квіти  у  раю  земнім.
Так  хочу  цей  чудовий  світ  долюбить
Слухати,солов'я  у  співі  дзвінкім..
М  .Чайківчанка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873080
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2020
автор: Чайківчанка