Похмурий ранок… холодний суховій,
Земля чекає на благодатний дощик,
Я ж помандрую, радо в рощі одній,
Зі мною поруч промінчик, як ліхтарик.
Один - єдиний, пробився між хмарин,
Посланець сонця, ніжно пестить віти,
До себе вабить молоденький полин,
Хочуть цілунку й барвінкові квіти.
Сині фіалки…. шепіт пелюсточків,
Мені здалося, чую їх прохання,
Вони в надії сонячних деньочків,
Й бажання вмитись, легеньке зітхання.
Нехай би роси на сонці заіскрились,
Й земля водиці напилась досхочу,
Тоді б напевно і птахи звеселились,
Усі благають, тепленького дощу.
Похмурий ранок… Посійте хмаринки,
Хай пройде дощик й барвиста веселка,
Заграє щедро. Весняні краплинки,
Засяють всюди, неначе перлинки.
Краса довкілля, знов потішила нас,
Любить ми здатні, цінити, що Бог дав,
На жаль, заводить, суховій свій романс,
Хочеться дощик, щоби так вигравав.
Життя природи - радість всього життя,
Нехай всміхнеться, весь навколишній світ,
Земля порине в щасливе майбуття,
По всіх деревах весна розсипле цвіт.
15.04.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2020
автор: Ніна Незламна