що протиставиш ти зараз холодним стінам квартир?
дивно, що ми помітили ізоляцію тільки нині,
коли всі набуті зв'язки обірвано, хто мені ти?
вічнозелена цятка на мапі сумної країни.
ти, що впустила мене без квитка у загальний вагон,
ти, що навчила любити, відкинувши зайвий сумнів,
не забувай свою дивну музику, свій вогонь,
не загубися у світі п'яниць, шарлатанів і дурнів.
не забувай мого доторку в шумі чужих голосів,
не загуби мене у собі навмисно чи випадково.
ніби навколо багато яскравих людей та богів,
а як заплющиш очі - то бачиш тільки себе самого.
все, що ми будували окремо, залишиться назавжди,
тихо стоятиме в пам'яті, ніби проситиме милість.
хай неможливо поїхати ні звідси, ані сюди,
я не забуду ім'я твоє, хоч би як не хотілось.
P.S. Спогади - це розкидане нами каміння, яке ми ніяк не зберемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2020
автор: Олександр Ткачинський