Ця ніч самотня, виплакана жалем
І болем, що тобі я все віддав,
Моя Ерато, в серце ніби жалом
Цілуєш і натхнення, що бажав,
Даруєш. І нехай їх є чимало,
Хто дар твій загубив чи проміняв
На славу і софіти. Ідеали
Свої не зраджу, договір уклав
З тобою і до смерті... Нагороди -
Це тільки пил, омана, тлінний дим.
Хай ідоли вважають це за подвиг,
Будуючи довершений свій Рим...
Мені достатньо відчувати подих
Твого цілунку. Бути ще живим!
Ерато́ — одна з 9 муз, була, як і її сестри, дочкою Зевса та Мнемосіни, уособлювала любовну (еротичну) поезію.
© Володимир Верста
Дата написання: 07.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873216
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.04.2020
автор: Володимир Верста