Легко блуждать в зарнице грёз,
В напевном призраке желаний,
А душу ты мою ведёшь,
Любимый, на алтарь терзаний.
В клокочущий земной «майдан»
На баррикаду откровений,
С ребёнком , здесь, родня вся там,
Я между вами на коленях.
В стоустом поиске всегда
Храним как талисман калину,
Неужто нам не снять с креста
Родную всем нам Украину.
Замало всім щоб зріс поспіль;
Майдан утретє. Розбрату гниль…
На Україну запустить.
Земля єдина – їй уклін.
І долю ми свою, собі,
Як нація – з плеча до зірки
Відправимо в святій мольбі,
За кожний день, в печаті зрілі.
І не підвладні ми журбі,
В подвірьї кожному калина,
Як краплі сонечка – рубіж…
Одна у серці – Україна.
10. 02. 14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873339
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Сколібог