Ой, навіщо ти, зозуля, в полі закувала?
Ой, навіщо я з тобою вголос рахувала?
Рахувала, наче долю, пальці загинала,
А коли замовка птаха - струни обірвала.
Що тобі ще не сказала? Що я ще не встигла?
Обіймала, цілувала, мов лишилась крихта,
Знову й знову повторяла, що тебе кохаю,
Чи почув мене, рідненький? Час же мій тікає..
Нічка темна, зорі ясні, а на серці дивно,
Я з тобою аж до ранку щиро говорила,
А зозуля посміхалась, птаха, мов чарівна,
Лише двічі закувала, щоб зробити диво...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873363
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Galkka2