Море вічне – філософ лірик,
Гомін хвилі, не треба слів;
Твоїй мудрості, брате, вірю,
Хоч і тут, хоч і на Балі...
Древні скелі – віків годинник...
Що життя наше, просто мить.
Та хоч мало часів і днини,
Мудрість Вічності – нам звершить!
Камінці, що водою гранив,
Щоби думи ясніші зір,
Наші думи – земна є даність,
З них і пишеться Новий Твір.
Негативу ж набралось в людях –
Вимітати зневіру й зло:
Дух матерії править всюди,
Все ж, в світ Духу нас привело.
Моря усміх, бо в хвилях мудрість –
Шепче: "Досить! Куди йдете?
Зло достойне залізних мурів,
Лиш Любов – пропуск в Вічність й тест."
25.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Променистий менестрель