Сумна весна. Безлюдна і німа.
Пташиний спів підсилює німотність
Коли людей, їх голосів, нема.
Тривожить і гнітить така самотність.
Світ вірусом незнаним окупований.
Поза житлом нам звичний устрій скований.
Утримує усіх незримий тин –
Життєво необхідний карантин.
А у заразнім пеклі без гоміння
На амбразури йдуть рятівники.
Ці люди ще твердіші, ніж каміння,
Це вірні клятві медпрацівники.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873493
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Володимир Дивнич