А дощ ішов… Вночі, приховано,
Таємно плакав ув імлі,
Такий жаданий… Заціловував
Обличчя спраглої землі.
Чи це боги самі розчулились –
І відчинились небеса?
І сад, і поле, й рідну вулицю
Небесна скроплює сльоза!
Мале зелО життям впивається,
Цей дощ всі помисли єдна.
Весільним цвітом запинається
Небесна повінь – і земна…
РяснИми опадає мевами
Ясна живлюща благодать,
Танцює гінко між деревами…
Так довго довелося ждать!
Хай рине дощ, гряде з-за обрію -
Удень, вночі – у добрий час,
Серця снагою кропить доброю…
Цей дощ – для кожного із нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873503
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)