У тихім сквері, в нашім місті
Дивак троянду посадив.
Він поливав її і пестив,
Бо він цю квітку так любив.
Росою вранці умивалась.
До сонця віти все тягла.
Усім привітно посміхалась,
А літом щедро розцвіла.
Духм’яний запах дарувала.
Коханим ласку віддала.
Усе навколо чарувала,
На диво всім цвіла й цвіла.
У злу годину якось рано
Шалений вітер налетів.
І вихором, як пазурами
Красу – троянду надломив.
Схилилися від болю віти,
Прив’яли ніжні пелюстки.
Їй би сміятись і радіти,
Та вийшло зовсім навпаки.
У неба я просити мушу
Троянді сили і тепла.
За це віддав би серце й душу,
Щоб знов троянда розцвіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873504
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Микола Нагорний