Соняхом у небі
сонце розпустилось,
сколихнулись трави
з доторком тепла,
позіхаю сонно,
згадую, що снилось,
де у снах блукала,
хто я...ким була...
Вітер проникає
у мої клітини
із гірким цілунком,
із тривожним сном,
із крихким коханням,
що немов руїни,
височіють зранку
тінню за вікном.
Я стою в сорочці,
і холоне кава,
в променях ранкових
вічної Зорі,
на руїнах долі
дограє вистава,
і по черзі гаснуть
жовті ліхтарі...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873539
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Sukhovilova