Чорнобильський дзвін - пересторога,
І пам'ятник від скверни.
Коли держава вище Бога,
Її дано померти.
Хоча ще й досі тліють
Рештки незримого зла.
Атоми не старіють,
Як не старіє біда.
Певно така у нас карма -
Нести стражденні хрести.
Може, усе це недарма ?
Та зрозуміємо колись помилки.
А поки сумуємо в морі
Сліз невиплаканих порцій.
Жахом розщеплені долі :
Уран, плутоній, стронцій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873544
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.04.2020
автор: Мандрівник