[youtube]https://youtu.be/om0yv0by6_4[/youtube]
Співай, гітара моя,
пісня проста.
Не забуваю я
юні літа.
Була в нас доля одна,
та заблукала вона.
Видно наснились мені
щасливі дні.
Я пам’ятаю її
очі ясні,
як ми раділи своїй
ранній весні,
як причащались в садах
сіллю на спраглих устах,
як розгорявся і блід
вишневий цвіт.
Для нас у кронах дубів
місяць світив,
а вітер пісню без слів
нам присвятив.
Віяв акацій дурман,
ніч нас ховала в туман,
тільки дивились здаля
світлі поля.
Свідком був місяць один,
як ми клялись, –
[i]будемо разом завжди,
тільки колись, −[/i]
і потекла по щоці,
блиснула в русій косі,
як на травинці роса
її сльоза.
Співай, гітара моя,
тільки не плач,
поки чекаю я
тихе, –[i] пробач.[/i]
Впала остання зоря.
Видно прощатись пора.
Вітер шумів у саду:
[i]«…я ще прийду».
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873545
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 26.04.2020
автор: I.Teрен