Зламай перо, і колесо сансари
Замкнеться, і замре одвічна вісь,
Що тягне струни вірної гітари
І ноти піднімає вгору, ввись,
Де відблиски звабливої тіари
Окрилюють надії, біль увесь
Зникає, догорає, мов сигара,
І гасне назавжди далеко десь.
Твою корону на прощання, музо,
Гарячими вустами я тепер
Цілую ніжно. Непосильним грузом
Для мене це натхнення дивних сфер.
У серці, Мельпомено, лине блюзом.
Чорнила виливаю. Револьвер...
Мельпоме́на — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен.
© Володимир Верста
Дата написання: 05.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2020
автор: Володимир Верста