За що ж мені, Боже ця кара небесна,
Навіщо я вибрав єдину на світі,
Чи час той настане, коли я воскресну,
Чи буде любов моя завжди в зеніті.
Бо хто я без неї – сльоза на папері,
Як сонце засвітить - не стане і сліду.
Я знаю назавжди закрилися двері,
Вона затаїла на мене обіду.
Та маю я жити, все мушу стерпіти,
Вона моя доля єдина, чудесна.
Лише біля неї я хочу п’яніти,
Можливо колись біля неї й воскресну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2020
автор: Віталій Назарук