Ой зоряні діти та й в кайдани скуті —
пропадають грішні у глибокій смуті.
Ой безмежно важко людей зрозуміти,
та й любити тяжко — в серце не впустити.
У безкрайнє небо — пута не відпустять,
тяжкими хлібами існувати мусять.
Крила поламали, не летіти далі...
Обпалили душі у вогні печалі.
Та й в глибоку прірву, орли не літають,
вони люблять волю, та й ціни не знають.
Хочуть бачить Неньку у садах квітучих,
та й гніздитись прагнуть, у горах співучих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2020
автор: Олег Крушельницький