Швидко біг, а потім став,
До́вести щось хотів Ірині.
Колись за біг він мав медаль,
Насолив мабуть дружині.
Постійно в нього треніровки,
Завеликий майстер спорту.
Качав гонтелі на всі боки,
-Пішов ти з ним до чорта.
Живеш ти сам для себе,
Здоров'я бережеш своє.
Спорт для нас то непотреба,
На дітей своїх плюєш.
Якщо тобі ми не потрібні,
Біжи вперед доки стою.
Жінки бувають кращі, здібні,
Настав кінець, чимось приб'ю.
Стільки можна все терпіти,
Подивись, який спортсмен.
Не потрібні наші діти?
Втікай, чим швидше уперед.
В руках себе я не тримаю,
Хоча зовсім і не спортсмен.
Відстань в мить таку здолаю,
Зламаю закалений хребет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873706
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2020
автор: Валентина Ярошенко