Ідеальність …

Хтось  знайшов  собі  заміну  -  неймовірну  ідеальність.
В  кожній  справі  на  відмінно,  випромінює  цікавість  …  
То  б  узяти  і  радіти,  от  повезло  як  нікому,
Та  немає  щось  у  серця  відчуття  тепла  і  дому  …
От  чудова  Ідеальність,  усі  заздрять  безконечно,
Обіймається  так  міцно,  всім  здається,  що  сердечно,
Допоможе,  все  підкаже,  ти  сиди  і  розважайся,
Або  просто  так  для  жарту  з  іншою  пообіймайся  …
А  мені  чомусь  хотілось,  щоб  взяла  і  помилилась,
Щоб  зі  мною  наодинці  ще  й  вином  солодким  впилась,
Щоб  те  раціо  хвалене  та  й  кудись  навік  пропало,
Я  вже  бачу:  де  блиститься,  там  оса  і  в  неї  жало  …
Не  піде  вона  зі  мною  цілу  ніч  у  дощ  блукати,
Як  з  такою  щось  без  сенсу  просто  разом  пошукати,
Як  з  такою  жартувати,  коли  зробиш  враз  дурницю?!
То  ж  тоді  вже  і  не  жінка,  то  якась  небесна  жриця  …
Вже  й  хвилини  не  хвилини,  вже  й  емоцій  вибух  –  сором,
Вже  так  мало  від  людини,  якщо  й  спів,  то  тільки  хором,
А  мені  чомусь  хотілось:  ось  таку,  щоб  загорілась.
Щоб  сміялась,  щоб  сварилась.    Мов  вогонь  вночі  любилась  ...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873742
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Дружня рука