Із збірки "З ким на край світу..."
З КИМ НА КРАЙ СВІТУ...
Які ж є хлопці несміливі, просто жах!
Один за мною місяць ходить по п'ятах,
Йому подобаюсь — любов сія в очах,
Та не підходить! Не пускає його страх.
А я наважуся! На радість, чи біду,
Сама, сама до нього зараз підійду.
Скажу: - “Ходімо, погуляємо в саду”,
Візьму під ручку і в алею поведу.
Спитаю: - “Чом же несміливий ти такий?
Немовби зайчик, полохливий, боязкий?”
Ступила крок..., і враз сказала собі:
- Стій!
Невже ЦЕЙ хлопець був героєм твоїх мрій?!
Невже це він?
Та ні, не він! Звичайно ж, ні!
У мріях лицар був, на білому коні,
До мене прилітав з Небес в чарівнім сні
Троянди білі дарував завжди мені!
Допоки згадувала лицаря у снах,
Підбігла інша, з нею поспішив юнак.
Чи горювати? Чи радіти? Хто ж бо зна?
Лишився лицар мій у мріях. Я ж — одна!
Картать себе, що не наважилася?
Ні!
Дивлюся: ген, у небосяйній далині
Сміливий лицар мчить на білому коні,
Троянди білі, як у сні, везе мені.
Коня баского зупиняє на ходу
Сміливий лицар,
той, кого давно я жду,
Бере за руку в білопінному саду...
... З таким як він
і на край світу я піду!
03.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2020
автор: Людмила Григорівна