Могутній батечку Дніпро,
Землі моєї серцевина,
Бідніє пам'ять на добро,
Але ж вона у тім не винна,
Що зліва й справа люд стогнав,
Життя його – пекельні муки.
Дим воєн очі застеляв
Батькам і дітям, праонукам.
О земле, матінко моя,
Ти теж не можеш те забути,
І рани ще тобі болять,
Де до крові в'їдались пута?
В пологах довгих і важких
Народжуєш-таки державу.
Та чи не схиблять вожаки,
Щоб долю світлу, не іржаву,
Подарувать святій землі,
Ім'я якої – Україна,
Якій сам Бог тепер звелів
Буть рівною посеред рівних?
01.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873983
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2020
автор: Ганна Верес