Ці незабутні наші весни –
Любові райдуга, не спіч.
Життя іще таке безмежне
І бути вдвох – найвищий клич!
Чімсь неземним сіяють очі,
Куточок світу б лише нам,
Щоб задивлятися дні й ночі,
Кохання пити, аж до дна.
Й ріка життя іще таємна,
Усе прийдеться в ній пройти...
Але ця казка, чи поема –
То наших душ лише світи...
Що слід Небес тут – безперечно,
Та щира ясність, мов сльоза...
Світи кохання, їх сердечність –
Хвиль шерех й ніжна бірюза...
30.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2020
автор: Променистий менестрель